Два з половиною роки родина жила надією: на вічний спочинок провели криворіжця Олександра Корнєєва

Олександр до війни майже 20 років працював на заводах Кривого Рогу: спершу на «АрселорМіттал Кривий Ріг», згодом – майстром на іншому металургійному підприємстві. У нього залишився син від першого шлюбу, який нині живе за кордоном.

Для Захара Великого Олександр Корнєєв був вітчимом, але замінив батька. Воїн завжди називав хлопця сином, підтримував, вчив людяності й доброті. На фронті, коли з’являлася вільна хвилина, телефонував додому: питав, як справи, просив триматися й обіцяв повернутися.

«Він завжди в наших серцях, він чуйний люблячий. Він завжди відносився дуже гарно і я багато чому від нього навчився. Він міг підтримати в любу хвилину», – поділився Захар. 

Про свого чоловіка зі сльозами на очах розповіла Наталія Корнєєва:«Він був самим найкращим чоловіком,  найкращим батьком.  Його поважали, любили,  цінували».

З перших днів повномасштабної війни він хотів іти захищати країну, але через проблеми із зором,  йому сказали чекати. 28 лютого 2023 року чоловік отримав дзвінок і пішов на фронт. Заради родини, щоб дружина і син жили в мирі, без страху й вибухів.

Спочатку Олександр служив у 142-й стрілецькій бригаді, згодом його перевели до 54-ї МШБр. Він був солдатом-гранатометником. Свій перший бій прийняв у Донецькій області, в Бахмутському районі, поблизу села Роздолівка. Там і зник безвісти.

Родина до останнього сподівалася, що він живий і перебуває в полоні. Та згодом правду встановили за результатами ДНК-експертизи. У Дніпрі рідним показали особисті речі Олександра: годинник, взуття зі впізнавано зав’язаними шнурками… Сумнівів більше не залишилося.

21 січня Кривий Ріг попрощався зі своїм Героєм. Родині Олександра Корнєєва посмертно вручили нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.

Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі попрощалися з полеглим воїном Віктором Кушніром.